Звернення Святійшого Патріарха Філарета з нагоди 32-ої річниці Д

Звернення Святійшого Патріарха Філарета з нагоди 32-ої річниці Дня Незалежності України Дорогі брати та сестри! Рідний український народе! Вітаю всіх з Днем Незалежності України – святом нашої Батьківщини. Вкотре ми відзначаємо цей день в умовах страшної російсько-української війни. 2014 року той, хто називав себе «братським народом» і декларував, що він належить до сім’ї православних християнських народів, віроломно, мов Каїн, напав на мирну Україну. Замість того, щоб жити на своїй землі, будувати майбутнє своїх дітей, зазіхнув на чуже, приніс сусідам горе та сльози. А 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна росії проти України. За цей час російські ракети, кулі та безчинства солдат армії російської федерації забрали життя десятків тисяч мирних людей, серед яких діти та люди похилого віку, знищені цілі міста, як Маріуполь, Бахмут та інші. Але ми знаємо, що «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мф. 5:4). Спочатку Господь подарував нам Незалежність без крові, проголошенням у Верховній Раді 1991 року державного акту, підтвердженого на референдумі у грудні. Нині наш народ своїм героїзмом, жертовністю, любов’ю доводить не словом, а ділом, що ми заслужили бути вільним народом у демократичному світі. Господь створив людину вільною. Так само і кожен народ має право на свободу. Тому нині наші незламні воїни відстоюють цей великий Божий дар для всього українського народу – свободу. Немає жодного сумніву, що Україна обов’язково переможе. Я твердо вірю в це і знаю, що недалекий той час, коли ми об’єднаємося знову в єдину родину – повернуться окуповані землі, Крим і Донбас. Україна стане провідною, заможною країною. Бо ми ні на кого не нападали, ми захищаємо своє, а тому на нашому боці правда. А де правда, там і Бог, а хто може подолати Господа? Ніхто! І ми вже з допомогою нашого Творця не раз перемагали росію на полі битв: відстояли Київ, Чернігів, Миколаїв, Суми, Харків, Запоріжжя, визволили Херсон. Головною зброєю, яку ми можемо протиставити ворогові, є не стільки техніка, як наша загальнонаціональна єдність. Сьогодні ми повинні забути всі внутрішні суспільні протиріччя та об’єднатися заради головного – перемоги над російським ворогом. У першу чергу повинна бути духовна єдність – в Україні нарешті повинна постати єдина помісна, незалежна від іноземних релігійних центрів Українська Православна Церква з патріаршим статусом управління, як найвищою формою самостійності. Ця Церква стане в майбутньому ще однією надійною гарантією Незалежності нашої Держави, на рівні з потужними і обороноздатними Збройними силами України. Тому, як Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, вкотре звертаюся до Глави Православної Церкви України, митрополита Епіфанія та глави Української Православної Церкви, митрополита Онуфрія, відкинути всі амбіції та протиріччя, а об’єднатися в дусі християнської любові – сісти за стіл переговорів. Ні силове приєднання, ні шантаж, ні лукаве маніпулювання канонами не є правдивим шляхом. Може бути лише об’єднання на основі любові до Христа та Україні. «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін. 17:21). Сьогодні силою духа та незламністю Збройних сил України, всього українського народу захоплюються у цілому світі. Наші воїни хоробро стоять на фронті, не шкодуючи свого життя. Звідки у них така сила? Бо ними рухає велика християнська любов до своїх рідних і близьких, свого краю. Кожен громадянин України повинен сьогодні брати приклад з українських воїнів і на своєму місці допомагати армії. У ці дні найперше звертаюся до наших славних воїнів зі словами палкої любові та вдячності. Церква щодня молиться за наших захисників, просячи щоб Господь їх беріг, давав сил перемогти ворога та повернутися до рідних і близьких з перемогою. Дякуємо також волонтерам, які допомагають армії, забезпечуючи її необхідним. Сьогодні у молитві ми згадуємо всіх наших героїв, які віддали своє життя за Незалежність. Бо, як сказано, «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).