#нам_пишуть
#нам_пишуть
Доброго вечора, пане Ігорю.
Перепрошую, що заставляю Вас тратити на мене час.
Та... Будь що буде!
Можна Вам вірш скину?)
Нє, не друкувати.
Просто. Матимете час, мо' прочитаєте. А ні - то байдуже. У Вас і так справ море...
До речі, майже відмовилась від читання телеграм-каналів з новинами.
День починається Мосійчуком. І закінчується - ним же!
Зустрівся мені в одній з груп цей вірш.
Написав його Іон Деген.
Ви чули про цього поета?
От і я - ні...
Учасник другої світової. Розвідник. Був двічі представлений до звання Героя Радянського союзу. Але щось не склалося...
Мабуть, правду писав. А вона нікому там не була потрібною.
Та й зараз...
До речі, Симонов називав цей вірш проявом зради.
Чомусь, він мене дуже вразив.
І, власне, саме російського солдата я уявила тут...
От і склалося.
Швидко.
І, чомусь, російською.
Ніби з росіянами гоаорила...
«...Ты не плачь, не кричи, ты не маленький,
Ты не ранен, ты просто убит.
Погоди, я сниму с тебя валенки.
Мне еще воевать предстоит».
А ось - мій...
На степной Лисичанской окраине,
Тянет ввысь свои трубы "Азот".
Там парниша, плюгавенький,маленький,
Умирает "за русский народ"...
И ему невдомёк, что за "скрепами",
(На которых все держится, бл.дь),
Двадцать лет уж людьми-человеками
Перестали в москве их считать...
В голове - только мусор скабеевский...
Да, ещё соловьиный помет!
Идиотские дутые ценности,
По которым лишь русский живёт.
Методичка за пазухой "верная"
"Восемь лет унижают данбас!"
Сотворила мутацию с генами:
"Я спасу! И возьму...унитаз!
А девчонки тут ооочень зачётные!..
Пусть попробуют, с.ки, не дать!.."
Размечтался! Тупое животное...
Наши тоже умеют стрелять!
И лежит он, своими же брошенный...
(Нарожают же бабы... Потом.)
Да всем пох.й...
Иди-ка, непрошеный,
Ты за русским своим кораблём!
Інпетрівна
19.06.22
P.S. Перепрошую за не зовсім цензурну лексику. Але російська без неї - не тойво...
